Перевірка польових випробувань атмосферного збору води за допомогою високої напруги
Лабораторні дослідження — це чудово, але зрештою потрібно проводити польові випробування, щоб продемонструвати, як прототип працює в реальних умовах. Нещодавно команда [Plasma Channel] здійснила саме таку перевірку своєї системи збору туману, встановивши її в пустелі Наміб.
Раніше ми вже розповідали про спроби збору атмосферної води за допомогою електростатичної осадження, яка притягує вологу з повітря до колекторів, де її можна зібрати. Цей метод суттєво відрізняється від традиційних, що використовують дрібні сітки, на які покладаються, щоб молекули води випадково стикалися з ними. Теоретично, такий підхід має бути значно ефективнішим. У лабораторії все працювало добре, але реальність завжди вносить свої корективи.
Пустеля Наміб належить до найпосушливіших регіонів світу, конкуруючи з пустелею Атакама. Однак, на відміну від Атаками, тут регулярно з’являються тумани, які тримаються до світанку, що створює сприятливі умови для збору води. Цікаво, що польові випробування проводилися спільно з Університетом Намібії.
Звісно, транспортування прототипу в багажі під час перельоту до Намібії вимагало певних змін у конструкції та додаткових тестів. На щастя, все, включно із сонячною панеллю, прибуло неушкодженим, що дозволило розпочати випробування. Спочатку вони проходили на території кампусу Університету Намібії, поряд з іншими вже встановленими там проєктами збору атмосферної води.
На жаль, туман виявився досить рідкісним явищем, що призвело до кількох марних спроб. Також з’ясувалося, що сіль у повітрі від морських бризок, навіть за кілька кілометрів від узбережжя, була надзвичайно корозійною, особливо для високовольтної електроніки. Хоча система в основному працювала, успішно збираючи воду за сприятливих умов, їй потрібна певна доробка перед наступними випробуваннями в пустелі Атакама.