Коли роботи занадто багато: простий трюк високої працездатності
У глибині кожної людини закладений неймовірний потенціал, який часто залишається невикористаним через внутрішні бар’єри. Обмежуючі переконання та страхи стають тими невидимими кайданами, що стримують нас від досягнення справжніх висот. Ми маємо схильність недооцінювати свої можливості, ставлячи собі нижчі цілі, ніж ті, яких насправді могли б досягти, повідомляє Ukr.Media.
Парадоксально, але найбільшою перешкодою на шляху до успіху часто є не зовнішній світ, а наш власний розум, який малює картини поразки ще до того, як ми почнемо діяти.
Як подолати ці внутрішні бар’єри, поступово рухаючись до цілей, які спочатку здаються недосяжними, і відкриваючи в собі сили, про які ми навіть не підозрювали.
Очі бояться, а руки роблять
Давним-давно, молоді та амбітні, ми з друзями переїхали з міста до села, сподіваючись створити, як це було модно в той час, “екопоселення”. За півроку нам потрібно було підготувати до зимового періоду господарство, в якому десять років ніхто не проживав.
І все було б нічого, але лише двоє з нашої команди могли впевнено працювати з молотком і цвяхами. Іншим довелося вчитися на практиці.
Коли я думав про те, скільки нам належить зробити — мене охоплював страх. Тягар відповідальності тиснув на мене непосильною ношею.
Я згадував і повторював одну відому народну мудрість: “Очі бояться, а руки роблять”.
Ця впевненість передалася мені, я залишив майбутнє у спокої і зосередився на теперішньому моменті.
Ми встигли виконати всі заплановані роботи, хоча я досі не можу зрозуміти, як нам це вдалося.
Цей урок я запам’ятав на все життя. Я й досі звертаюся до нього у справах та тренуваннях.
Думай про крок, а не про довжину шляху
Наприкінці силового тренування часто відчувається втома, і кожен наступний підхід здається справжнім випробуванням. Думки про те, скільки ще залишилося зробити, стають такими ж важкими, як обтяжена штанга. Це особливо помітно, коли додаються нові вправи або збільшується інтенсивність тренувань.
Тоді я використовую просту ментальну техніку, що дозволяє завершити розпочате.
Я не думаю про те, скільки ще потрібно зробити. Я зосереджуюсь тільки на наступному підході. Чотири підходи ще не подужаєш? Мабуть, що ні… А один? Один зможу. Тоді зроби один.
Мозок обманює нас: насправді в організмі є багато енергії, але мозок, боячись власних оцінок, вмикає режим економії. Ми починаємо обманювати його: не потрібно виконувати все, давай просто зробимо один крок…
І, зробивши один, з подивом виявляєш, що здатний ще на один, потім ще…
Десять хвилин тому тобі здавалося, що ти не зможеш виконати цей обсяг, але ось ти його виконав і переконався, що це була лише ілюзія, породжена наляканим лінивим мозком.
У справах працює той же принцип: зосереджуйся на найближчому завданні, перестаючи оцінювати масштаби роботи. Так ми економимо енергію і значно підвищуємо продуктивність.
Джерело: ukr.media
