Маргарета Гертруда Зелле, відома як Мата Харі, була танцівницею, куртизанкою та шпигункою. Її екзотичні танці з елементами стриптизу підкорили Париж на початку ХХ століття. Вона мала численних шанувальників серед військових. Під час Першої світової війни стала агенткою німецької розвідки.
Мата Харі / © Вікіпедія
15 жовтня 1917 року французький військовий суд засудив Мату Харі до розстрілу за шпигунство на користь Німеччини. Вона вважається найзнаменитішою розвідницею та танцівницею в історії.
ТСН.ua розповідає історію життя Мати Харі, яка стала легендою Першої світової війни.
Дівчина з провінції
Маргарета Гертруда Зелле народилася 7 серпня 1876 року у містечку Леуварден, Нідерланди. За національністю та підданством вона була голландкою.
Батько Маргарети мав магазин та інвестував у нафтові акції. Дівчинка навчалася у привілейованій школі. Проте, коли їй було 13 років, бізнес батька збанкрутував, а через два роки померла мати.
Маргарета вступила до училища для підготовки виховательок дитячих садків, але через три місяці покинула його, втікши до дядька. За її словами, причиною втечі стали сексуальні домагання з боку директора училища.
Мата Харі / © Associated Press
Згодом вона переїхала до дядька в Гаагу. Там часто перебували офіцери голландської колоніальної армії, які після служби в Індонезії приїжджали на курорти для відновлення здоров’я.
Єдиним способом вирватися з-під опіки дядька було заміжжя. Знайомства на вулиці він забороняв, тому єдиною можливістю знайти нареченого стала шлюбна колонка у місцевій газеті.
Шлюб з розрахунку
Оголошення: «Офіцер із Голландської Східної Індії хоче познайомитися з чарівною дівчиною для подальшого одруження» привернуло увагу Маргарети. Його підписав військовий Рудольф Мак-Леод.
Рудольф Мак-Леод був племінником ад’ютанта короля Вільгельма III та двоюрідним братом віце-адмірала. Він приїхав на батьківщину, щоб відновити здоров’я, яке значно підірвали шістнадцять років служби в колоніях. Друзі Рудольфа вирішили, що йому час одружитися, і таємно від нього розмістили шлюбне оголошення. Сам Мак-Леод наказав повернути всі листи від претенденток нерозпакованими, але все ж таки прочитав кілька. Серед них був лист від юної Маргарети Зелле. Її фотографія вразила Рудольфа. Невдовзі вони одружилися.
Однак шлюб виявився невдалим. Після розлучення Маргарета залишилася без засобів до існування. Тоді вона почала кар’єру танцівниці. На цьому шляху її чекав приголомшливий успіх. Молода жінка, яка виступала в східному стилі під екзотичним ім’ям (Мата Харі в перекладі означає «око зірки» або «сонце»), зачаровувала публіку. Завершувала свої виступи вона практично оголеною. Це стало сенсацією навіть для паризької публіки. Так Мата Харі стала зіркою.
«Я ніколи не вміла танцювати. А якщо люди приходили на мої виступи, то лише тому, що я першою наважилася танцювати без одягу», — казала про себе Маргарет.
Мата Харі / © Getty Images
Шпигунські пристрасті
Німецька розвідка завербувала Мату Харі у 1916 році, коли їй було 39 років. Танцівниця, яка вже відходила від сцени, шукала нові джерела доходу. Агентурна діяльність, очевидно, привабила її можливістю заробітку.
Німецьке керівництво з самого початку ставилося до неї як до шпигунки з певними сумнівами. Вона мала репутацію ненадійної та надто марнотратної особи. Коли з’ясувалося, що Мата Харі працює на два фронти, німці вирішили «здати» її французам.
Для цього німецька розвідка відправила депешу німецькому дипломату до Мадрида. У ній зазначалося, що Мата Харі під кодовим ім’ям Н 21 шпигувала на користь Німеччини. Відправники листа знали, що він буде перехоплений ворогом. Мета полягала в тому, щоб відволікти французьку контррозвідку, підставивши другорядного агента, і таким чином уникнути пошуку справжніх джерел розвідувальної інформації.
Серед звинувачень фігурувала загибель екіпажу крейсера «Гемпшир». Танцівниця стверджувала, що випадково почула дату відплиття судна на дипломатичному прийомі в Берліні.
Більшість істориків вважають, що контакти Мати Харі з німцями мали місце, і її єдиним мотивом був матеріальний інтерес.
«Я люблю офіцерів, я завжди їх любила. Я вважаю за краще бути коханкою бідного офіцера, ніж багатого банкіра», — сказала Мата Харі під час судового процесу 1917 року.
На гроші, які вона сподівалася отримати від шпигунства, Мата планувала вийти заміж і розпочати нове життя з коханим, який був на 20 років молодший за неї.
Через 100 років у справі Мати Харі залишається багато невизначеностей: чи були знищені документи, чи слідство велося поверхово. Час та обставини її вербування досі незрозумілі.
Також невідомо, які саме дані вона передала противнику та наскільки значною була шкода.
Газета Gaulois стверджувала, що через «провину шпигунки загинули кілька дивізій французьких солдатів», але не навела деталей. Свою провину Мата Харі повністю заперечувала.
Вона визнала, що влітку 1916 року отримала 20 тисяч франків від німецького консула в Амстердамі, але стверджувала, що нічого для німців не робила.
На запитання, навіщо вона брала гроші ворога, відповіла, що після початку війни у Берліні зник її багаж із сукнями та хутром, який коштував учотири рази дорожче. Тому вона вважала, що має право отримати невелику компенсацію. Додавши грайливо: «Вибачте жінці неакуратність із фінансами».
Мата Харі виступала у престижних театрах, знайомилася з дипломатами, військовими, банкірами та представниками аристократії / © Wikimedia Commons
Наприкінці 1916 року Мата Харі звернулася до французької контррозвідки. Вона зізналася у співпраці з німцями та висловила готовність надалі дезінформувати їх як подвійний агент.
Французи відправили її з незначним дорученням до Мадрида. Незабаром вони нібито розшифрували радіограму німецького резидента в Іспанії, в якій зазначалося, що Мата Харі повідомила про свої контакти з французами, запевнивши, що буде вірно служити Німеччині.
13 лютого 1917 року, незабаром після повернення до Парижа, її заарештували.
Згідно з однією з версій, німці навмисно здали заплутаного і малокорисного агента, використавши код, який, як вони знали, противник мав розшифрувати.
Французькі колеги також не захотіли продовжувати гру з подвійним агентом. Зрештою, для контррозвідників спійманий шпигун означав нагороди та просування по службі, особливо якщо це була відома особа, про справу якої газети могли б писати зі смаком.
Як померла Мата Харі
За мирного часу кримінальний кодекс Франції не передбачав смертної кари за шпигунство, тим більше для іноземців. Однак війна тривала, і 25 липня Мату Харі засудили до розстрілу.
Процес був закритим і тривав лише два дні.
28 вересня президент Раймон Пуанкаре відхилив клопотання про помилування, проігнорувавши також прохання уряду Нідерландів.
15 жовтня 1917 року Мату Харі розстріляли у Венсені поблизу Парижа / © Getty Images
У в’язниці приречена жінка трималася стійко, як людина, яка вже не бачила сенсу в житті. Коли за нею прийшли вранці і наказали одягтися, ув’язнена обурилася, що її перед смертю навіть не погодують. Сніданок доставили до камери одночасно з труною.
Страта відбулася 15 жовтня 1917 року на військовому полігоні у Венсені. Смертний вирок було виконано контролюючим пострілом у голову.
Після страти тіло Мати Харі ніхто з родичів не забрав / © Associated Press
Оскільки тіло жінки ніхто з родичів не забрав, його віддали до паризького Музею анатомії. Голову відокремили, забальзамували та залишили на зберігання. У 2000 році співробітники музею зізналися, що голова Мати Харі загубилася. Куратори припустили, що експонат зник ще у 1954 році, коли установа переїжджала до нової будівлі. Доля голови так і залишилася невідомою.