Одна з ключових жирних кислот у складі популярних добавок з риб’ячим жиром здатна блокувати процеси відновлення мозку після травм і сприяти накопиченню токсинів.
Риб’ячий жир заважає відновленню мозку після травм / © Unsplash
Американські нейробіологи опублікували результати дослідження, які ставлять під сумнів беззаперечну користь популярних харчових добавок. Науковці з’ясували, що певні компоненти риб’ячого жиру можуть перешкоджати природному відновленню мозку після черепно-мозкових травм.
Про несподівані побічні ефекти відомої добавки та її вплив на когнітивні функції повідомляє ScienceAlert.
Несподівана шкода для судин мозку
Традиційно добавки з риб’ячим жиром асоціюються з покращенням роботи мозку та захистом клітин. Проте експерименти на лабораторних мишах із легкими травмами голови показали іншу картину. Тварини, в раціоні яких переважала ейкозапентаєнова кислота (одна з ключових жирних кислот омега-3), гірше справлялися із завданнями на просторову пам’ять і навчання.
Виявилося, що ця кислота перешкоджає відновленню кровоносних судин, змінюючи їхню метаболічну активність. Фахівці назвали цей ефект «контекстно-залежною метаболічною вразливістю», коли клітини використовують енергію для інших процесів, відвертаючи її від відновлення.
«Добавки з риб’ячим жиром поширені, і люди приймають їх без чіткого розуміння довгострокових наслідків. З погляду нейробіології, ми досі не знаємо, чи має мозок стійкість до цієї добавки, тому наша робота є першою у своїй галузі», — пояснив нейробіолог Ондер Албайрам із Медичного університету Південної Кароліни.
Різниця між кислотами та накопичення токсинів
Не всі жирні кислоти діють однаково. Дослідники з’ясували, що докозагексаєнова кислота (інший компонент омега-3) не заважала процесам відновлення гематоенцефалічного бар’єра.
Натомість ейкозапентаєнова кислота накопичувалася в мозку травмованих тварин. Її дестабілізаційний вплив на кровоносні судини призводив до скупчення токсичних тау-білків, пов’язаних із дегенерацією мозку. Цей негативний ефект виявлявся в пошкоджених тканинах, що загоювалися.
Ризик розвитку хронічної енцефалопатії
Аналіз тканин мозку людей, які страждали на хронічну травматичну енцефалопатію через регулярні удари по голові, показав аналогічні порушення обміну речовин і пошкодження судин. Вчені припускають, що риб’ячий жир з високим вмістом ейкозапентаєнової кислоти може підвищувати ризик розвитку цієї хвороби, посилюючи наслідки легких струсів мозку.
Автори дослідження наголошують, що нинішні висновки базуються переважно на експериментах з клітинами, тому ці гіпотези потребують подальших клінічних випробувань. Однак попередні наукові роботи вже вказували на те, що деякі компоненти риб’ячого жиру можуть викликати порушення пам’яті.
«Ідея про те, що риб’ячий жир є універсальним засобом, перестає працювати, коли ви досліджуєте взаємодію елементів. Це не означає, що він апріорі шкідливий для вас», — зазначив нейробіолог Онур Ескіоджак із лабораторії Колд-Спрінг-Гарбор.
У майбутньому науковці планують детальніше вивчити вплив різних кислот на різні типи клітин. Це дослідження відкриває дискусію про індивідуальний підхід до харчування в нейробіології та стимулює пошук нових відповідей.
Мозок, пам’ять та омега-3 — останні дослідження
Омега-3 вважають важливим складником раціону для роботи мозку, проте її вплив може залежати від конкретної жирної кислоти та стану організму. Раніше дослідники пов’язували дефіцит омега-3 із проблемами пам’яті: забудькуватістю, труднощами з концентрацією та розумовою втомою. Водночас проблеми з пам’яттю можуть мати багато причин, тому самі по собі вони не свідчать про нестачу цих жирів.
На тлі нових даних цікаво, як змінюється мозок протягом життя. Дослідження, опубліковане у вересні, показало, що приблизно у 24 та 60 років у ньому відбуваються перебудови, пов’язані зі змінами роботи клітин. Мозок двічі кардинально перебудовується, що може пояснювати, чому його реакція на різні фактори з віком змінюється.
Інший напрям досліджень стосується біологічних змін, які можуть передувати погіршенню когнітивних функцій. Вчені знайшли в крові біомаркери, пов’язані з майбутнім погіршенням когнітивних функцій, ще до появи помітних проблем із пам’яттю. Сигнал у крові може з’явитися задовго до симптомів, що відкриває можливості для раннього виявлення ризиків, хоча такі маркери не означають неминучого розвитку хвороби.