Старіння не завжди означає неминуче погіршення здоров’я. Дослідження, проведене за участю понад 11 тисяч людей, показало, що деякі показники можуть покращуватися навіть у старшому віці.
Як зберегти пам’ять і силу після 65 років — дослідження
Старіння не обов’язково супроводжується постійним погіршенням фізичних та розумових здібностей. Згідно з дослідженням, частина людей віком понад 65 років з часом демонструє кращі результати за окремими показниками, такими як швидкість ходьби або стан пам’яті. Науковці пов’язують такі зміни, зокрема, зі ставленням людини до власного віку та можливостей.
Про це повідомляє видання Egeszseg Kalauz.
До таких висновків дійшли науковці Єльського університету, вивчаючи зміни фізичних та розумових здібностей людей з віком. Для дослідження, опублікованого в журналі Geriatrics, вони використали дані понад 11300 учасників віком від 65 років, за якими спостерігали протягом 12 років.
Результати показали, що вікові зміни не завжди відповідають сценарію постійного погіршення. У майже половини учасників (45,15%) за час дослідження спостерігалося поліпшення щонайменше одного показника фізичного або когнітивного стану. Вчені оцінювали пам’ять та швидкість ходьби.
Ці результати не означають буквального омолодження організму. Природні процеси старіння тривають, але водночас людина навіть у старшому віці може зберігати значний адаптивний потенціал, а деякі функції організму здатні демонструвати позитивну динаміку.
Як ставлення до старіння може змінювати життя
Науковці звернули увагу на ще один чинник — сприйняття людиною власного віку. Йдеться не про заперечення проблем зі здоров’ям чи надію зупинити старіння завдяки оптимізму.
Важливе значення має те, як ці переконання впливають на поведінку. Якщо людина не розглядає вік як причину відмовитися від активного життя, вона може продовжувати займатися фізичними вправами, підтримувати соціальні контакти, навчатися та шукати нові заняття.
Натомість, якщо старіння асоціюється передусім з обмеженнями, це може призвести до протилежного ефекту. Професорка геріатрії Медичної школи Ікана на Маунт-Синай Розанна М. Лейпциг зазначає, що уявлення про власну старість впливають на щоденну поведінку.
Наприклад, переконання, що певна діяльність уже «не для мого віку», може спонукати людину менше рухатися, скорочувати спілкування або відмовлятися від використання засобів, що полегшують повсякденне життя, таких як слухові апарати.
Директор Інституту досліджень старіння Медичного коледжу Альберта Ейнштейна Нір Барзілай також наголошує на поведінковому аспекті. Він вважає, що позитивніше сприйняття віку сприяє готовності отримувати новий досвід, що, своєю чергою, створює навантаження на нервову та опорно-рухову системи.
Мозок продовжує пристосовуватися
Здатність людини розвиватися у старшому віці пов’язана, зокрема, з нейропластичністю. Мозок не повністю втрачає здатність створювати нові зв’язки між нейронами та змінювати вже сформовані нейронні мережі.
Це не скасовує вікових змін і не означає, що їх можна повністю повернути назад. Однак ця властивість мозку пояснює, чому люди можуть навчатися і пристосовуватися до нових обставин навіть у старшому віці.
Саме тому вивчення інших мов, заняття музикою чи творчістю, опанування цифрових технологій або складного хобі створюють додаткове когнітивне навантаження. Під час такої діяльності людина мусить концентруватися, запам’ятовувати інформацію та постійно освоювати нове.
Важливим є характер занять. Якщо людина лише багаторазово повторює знайому вправу, її мозок отримує менше нових завдань, ніж під час навчання, яке регулярно вимагає засвоєння незнайомої інформації чи навичок.
Чому важливо не втрачати м’язову силу
З віком змінюється не лише мозок, а й фізичний стан організму. М’язова маса поступово зменшується, проте швидкість цього процесу індивідуальна.
М’язи продовжують реагувати на фізичне навантаження і в старшому віці. Для підтримання сили не обов’язкові інтенсивні спортивні тренування. Навантаження можна створювати за допомогою вправ із власною вагою, еспандерів чи невеликих обтяжень.
Ключовим у цьому випадку є не досягнення спортивних рекордів, а підтримання сили, необхідної в повсякденному житті: для самостійного вставання зі стільця, ходіння сходами, перенесення сумок та збереження рівноваги.
Крім того, користь від руху не обмежується роботою м’язів. Фізична активність впливає на стан серцево-судинної системи, обмін речовин, рівновагу та функціонування мозку.
Спілкування — ще одне тренування для мозку
Соціальні контакти допомагають зберігати активність. Спілкування є не лише джерелом емоційної підтримки, але й змушує мозок постійно обробляти інформацію.
Навіть звичайна розмова передбачає низку процесів: відстеження слів співрозмовника, утримання інформації в пам’яті, формування відповіді та реакції на зміни теми. Схоже навантаження створюють настільні ігри, спільні прогулянки та участь у громадській діяльності.
Наявність соціального життя також сприяє побутовій активності. Зустрічі та спільні справи спонукають виходити з дому, більше рухатися та не втрачати звичного ритму дня.
Тому звуження кола спілкування з віком не обов’язково має призводити до ізоляції. Нові соціальні контакти можна знаходити через навчальні курси, клуби за інтересами, волонтерські ініціативи або інші спільноти.
Не всі зміни варто пояснювати віком
Деякі проблеми, які часто автоматично пов’язують зі старінням, можуть мати інші причини. Це стосується, зокрема, порушень сну та погіршення слуху.
З віком сон справді може змінюватися і ставати менш безперервним. Однак тривалі проблеми зі сном не варто без додаткової перевірки списувати лише на вік. Причиною можуть бути біль, певні захворювання, розлади сну або побічна дія препаратів.
Втрата слуху також може суттєво впливати на повсякденне життя. Коли людині важко підтримувати розмову, вона може почати уникати контактів, що збільшує ризик соціальної ізоляції. Перевірка слуху та використання слухового апарата, коли він потрібен, допомагають довше зберігати самостійність.
Не варто автоматично вважати звичайним проявом старіння раптове погіршення пам’яті, проблеми з рівновагою і ходьбою, часті падіння або різке зниження працездатності. Такі зміни можуть вказувати на причини, що потребують медичного обстеження.
Тому регулярні медичні огляди залишаються актуальними незалежно від віку. Це стосується контролю артеріального тиску, показників цукру й ліпідів у крові, проходження необхідних скринінгів та періодичного перегляду призначених препаратів.
Одного позитивного мислення недостатньо
Дослідники не стверджують, що оптимізм сам по собі здатен сповільнити біологічне старіння, омолодити організм чи запобігти віковим захворюванням. Позитивного настрою для цього недостатньо.
Його вплив проявляється через поведінку. Те, як людина оцінює власні можливості у старшому віці, може визначати, чи продовжуватиме вона рухатися, тренувати мозок, підтримувати соціальні зв’язки та залишатися максимально самостійною.
Якщо людина не вважає свій вік перешкодою для навчання, фізичної активності, спілкування або отримання нового досвіду, вона з більшою ймовірністю продовжуватиме таку діяльність. Натомість установка, що після певного віку робити щось «уже запізно», може призводити до добровільної відмови від активності.
Дослідження свідчить, що вікові зміни не відбуваються однаково в усіх сферах. З роками можуть слабшати м’язи, погіршуватися рівновага, слух, зір чи певні когнітивні функції. Водночас інші здібності, як-от словниковий запас, набуті знання та вміння керувати емоціями, здатні зберігатися значно довше. Більше того, старший вік не позбавляє людину здатності опановувати щось нове.
Саме тому здорове старіння — це не спроба уникнути природних вікових змін. Це, насамперед, прагнення якомога довше залишатися рухливими й самостійними, підтримувати роботу мозку та зберігати високу якість життя.