Еволюція української топкорупції: від «рюкзаків Авакова» та «Роттердам+» до цинічної справи «Мідас» в «Енергоатомі».
Гучні корупційні скандали в Україні / © ТСН
Мільйони на захисті енергетики під час блекаутів, «роттердамські» мільярди та знамениті «яйця по 17 грн». ТСН простежила еволюцію української топкорупції: від перших післямайданних оборудок з рюкзаками до найновішої та найцинічнішої справи «Мідас», де «відкати» збирали просто з підрядників «Енергоатома».
Справа «Мідас» та «Форест Гамп»: відкати на захисті енергетики
Нове розслідування, яке детективи НАБУ назвали «Форест Гамп», є прямим продовженням однієї з найгучніших корупційних справ в історії незалежної України. Вона прогриміла під назвою «Мідас» — на честь давньогрецького царя, який своїм дотиком перетворював будь-що на золото.
За версією слідства, злочинна організація, яка напряму пов’язана з посадовцями Офісу Президента, зробила своєю «годівницею» стратегічне державне підприємство «Енергоатом».
Схему між собою учасники називали «Шлагбаум»: фігуранти вимагали 10–15% «відкатів» з підрядників держпідприємства. Механізм діяв просто: платиш «відкат» — отримуєш замовлення і гроші за нього вчасно. Не платиш — починаються проблеми з відтермінуванням платежів або взагалі блокуються будь-які виплати.
Гроші, які між собою ділили учасники, призначалися на будівництво захисних споруд для об’єктів енергетики під час масованих російських обстрілів та блекаутів.
Учасники схеми використовували кодові імена:
- «Карлсон» та «Шугармен» — бізнесмени Тімур Міндіч та Олександр Цукерман;
- «Че Гевара» — ексвіцепрем’єр Олексій Чернишов;
- «Професор» — ексміністр енергетики та юстиції Герман Галущенко.
Вони забезпечували політичний вплив та контроль. На місцях механізм реалізовували ексрадник міністра енергетики Ігор Миронюк («Рокет») та директор з безпеки «Енергоатома» Дмитро Басов («Тенор»). Саме Миронюк відповідав за акумулювання готівки: лише за один місяць він оперував сумами від $350 тисяч до майже $874 тисяч, а згодом передав далі ще $3 мільйони.
Для відмивання грошей та ведення «чорної бухгалтерії» використовувався «бек-офіс» на вулиці Володимирській у Києві. Там працювали Ігор Фурсенко («Рьошик»), Леся Устименко, Людмила Зоріна та помічниця Чернишова Марина Медведєва. Вони легалізовували кошти через іноземні компанії та криптоактиви, використовуючи для конспірації кодові назви купюр. До епізодів справи також причетні директор кооперативу «Сонячний берег» Сергій Сіранчук та засновники Лілія Лисенко й Геннадій Опальчук.
Збитки у сфері енергетики України від схеми «Мідас» оцінюються приблизно у 100 мільйонів доларів США. Більшість учасників затримані, загальна сума внесених застав перевищує 500 мільйонів гривень. Проте Тімур Міндіч та Олександр Цукерман виїхали за кордон ще до вручення підозр і були оголошені в розшук.
«Роттердам+»: формула на мільярд доларів
Мабуть, найдорожча і найгучніша корупційна справа в історії України — так званий «Роттердам плюс». Це формула, за якою з 2016 по 2019 рік формували ціну на електроенергію для всієї країни.
Суть була простою і водночас цинічною: вартість вугілля для українських ТЕС прив’язали до біржових цін у європейських портах Амстердам — Роттердам — Антверпен, додавши міфічні витрати на його доставку в Україну морем.
Проте ніхто ніяке вугілля з Нідерландів не віз. На практиці паливо купували значно дешевше на державних шахтах чи у копанках. Однак платіжки для українців та промисловості рахували за «голландськими» розцінками.
НАБУ та САП нарахували збитки державі на понад 19 мільярдів гривень (за тодішнім курсом — майже мільярд доларів). Підозри отримали топменеджери компанії-монополіста та члени НКРЕКП. Проте після років судових засідань Вищий антикорупційний суд справу закрив через закінчення строків давності.
«Яйця по 17 грн» та махінації із закупівлями для ЗСУ
Улітку 2022 року журналіст-розслідувач Юрій Ніколов оприлюднив статтю про закупівлю Міністерством оборони яєць для армії за ціною 17 гривень за штуку (при роздрібній ціні в магазинах майже вшестеро меншій).
Слідство встановило: закупівлі харчів були продуманою оборудкою. ЗСУ купували харчі не окремими товарами, а оптовими «комплектами» з 409 найменувань. При цьому ціни на базові продукти (картоплю, капусту, м’ясо, яйця) були аномально високими, а на екзотичні спеції чи ягоди, які військові майже не споживали — мінімальними. У підсумку середня вартість «комплекту» не викликала підозр, а постачальники отримували надприбутки.
Підозри отримали п’ятеро осіб, зокрема Богдан Хмельницький (екскерівник Департаменту Міноборони) та Тетяна Глиняна (власниця компаній-постачальниць). Їм інкримінують розтрату понад 733 мільйонів гривень та замах на розтрату ще 788 мільйонів. Прізвище тодішнього міністра Олексія Резнікова у фінальній версії слідства не згадувалося.
«Рюкзаки Авакова»: перша гучна справа новостворених органів
У лютому 2015 року МВС без тендерів уклало угоду на закупівлю 5 тисяч тактичних наплічників для Нацгвардії на суму понад 14 мільйонів гривень. Журналісти звинуватили у завищеній ціні та невідповідності технічним вимогам сина тодішнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.
Детективи НАБУ пізніше підтвердили завищення цін і неналежну якість товару. Восени 2017 року Олександра Авакова, ексзаступника міністра Сергія Чеботаря та підприємця Володимира Литвина затримали.
Проте у липні 2018 року САП закрила провадження щодо Авакова-молодшого та Чеботаря через «недоведеність вини». Усю провину взяв на себе підприємець Володимир Литвин, який уклав угоду зі слідством й отримав умовний термін.
Скандали всередині НАБУ та САП
Не обійшлося без скандалів і всередині самих антикорупційних органів. У 2015 році директор НАБУ Артем Ситник та керівник САП Назар Холодницький мали стати запорукою невідворотності покарання для корупціонерів.
Проте вже на старті довіру підірвали дивні закупівлі шкарпеток для Бюро (літні по 126 грн, зимові — майже по 400 грн за пару). Згодом конфлікт між Ситником та Холодницьким переріс у відкриту «війну прослуховувань» та взаємних звинувачень у зливі інформації й тиску.
Окремим ударом став статус самого Артема Ситника: у 2019 році через незадекларований відпочинок за чужий рахунок суд визнав директора НАБУ винним у корупційному правопорушенні, і Ситника було внесено до Єдиного державного реєстру корупціонерів. Попри це, він залишався на посаді до завершення терміну повноважень, після чого інституція пережила тривалу конкурсну кризу обрання нового керівника.