Що ріднить кулемет та Жигулі? /Фото: airwar.ru.
Що спільного між кулеметом ГШГ-7.62 та «Жигулями»? Насамперед те, що кожен з них рухається двигуном внутрішнього згоряння. Незважаючи на поважний вік, використовується цей «артефакт» радянської доби досі. Що абсолютно не дивно з урахуванням тих характеристик, які має ГШГ. Все це хороший привід згадати історію, характеристики та практику застосування кулемету.
Один ЯкБ і пара ГШГ до гондоли. /Фото: en.topwar.ru.
Виглядає ГШГ-7.62 серйозно і, забігаючи вперед, поводиться відповідно. Але все-таки для потреб ударної авіації та бойових гелікоптерів цей чудовий 4-ствольний кулемет дрібнуватий. У сучасних Ка-52 «Алігатор» та Мі-28 «Нічний мисливець» як стрілецько-гарматне озброєння застосовуються головним чином великокаліберні 30-мм автоматичні гармати 2А42. До речі, за розробку останньої відповідала та сама людина, що й за створення нашого сьогоднішнього героя. Йдеться, звичайно ж, про Аркадія Георгійовича Шипунова. Що стосується загалом застарілих, але все ще використовується Мі-24, то в них головним чином також застосовувалися куди більш представницькі зброї. Основа стрілецько-гарматного озброєння «Крокодила» – 4-ствольний ЯкБ-12.7 конструкції Петра Якушева, встановлений на носі бойової машини.
ГШГ монтований на баггі. /Фото: cont.ws.
Звісно, у тому Мі-24 застосовувалися й інші кулемети, зокрема ГШГ-7.62. Правда, в більшості випадків це був якийсь варіант із встановленням додаткових гондол на крила. Саме у випадку з «Крокодилом» застосовується варіант: гондолу з одним допоміжним ЯкБ-12.7 та парою ГШГ-7.62, встановлених по різні боки від нього. Тому в кінцевому рахунку головним носіями ГШГ хоч за радянських часів, хоч сьогодні залишалися два допоміжні гелікоптери: багатоцільовий Мі-8 та транспортно-бойовий корабельний Ка-29. Більше того, спочатку цей кулемет створювався саме як зброя для «Вісімки». Ще на етапі розробки Мі-8 стало зрозуміло, що встановлювати на цей вертоліт важкі кулемети, що вже існують, або автоматичні гармати вийде навряд. Деякий час проблему озброєння «Миколи» відкладали в ящик, але в середині 1960-х стало зрозуміло, що робити кулемет для транспортника все-таки доведеться.
Пара ГШГ в експериментальній машині Берсерк. /Фото: en.wikipedia.org.
Конструкторам було поставлено просте за формою і не просте по суті завдання: створити для 8-го відповідне стрілецько-гарматне озброєння, таке, щоб, з одного боку, не постраждав функціонал універсального вертольота, а з іншого боку, щоб машина отримала можливість «вплинути» на легку техніку і живу. Щоб двічі не вставати, до справи вирішили залучити перевірених фахівців: колектив Євгена Глаголєва, Аркадія Шипунова та Василя Грязєва. Тонкість моменту полягала у тому, що перелічені вже працювали над створенням іншого авіаційного кулемета – раніше згаданого ЯкБ-12.7. Таким чином, ГШГ і ЯкБ створювалися паралельно один одному. А тому не дивно, що схожість між цими системами є навіть суто візуальна. Примітно й те, що обидва були готові вже 1968 року, хоча випробування ЯкБ затяглися до 1969 року.
Гондола із кулеметами на Мі-24. /Фото: авіару.рф.
Розробка ГШГ-7.62 велася майже п'ять років. Як патрон для системи був обраний дідівський гвинтівковий 7.62х54R. Для захисту системи від передчасного та критичного перегріву стволів, а також для скорочення швидкості їх зносу, конструкторами було прийнято рішення використовувати схему з блоком, що обертається. Щоправда, на відміну від аналогічних і широко відомих американських кулеметів, радянські конструктори вважали за краще зупинитися на блоці з чотирма, а не шістьма стволами. В основі роботи автоматики кулемету лежить принцип відведення порохових газів. Задля спрощення та підвищення надійності конструкції, радянські фахівці відмовилися від використання у ГШГ сервоприводів та електромоторів. Замість них кулемет використовує двигун внутрішнього згоряння, що певною мірою ріднить його з «Жигулями»!
Шипунов (ліворуч) та Грязєв (праворуч). /Фото: vpk.name.
У ГШГ двигун – газовий. А замість звичного автомобілістам колінвала в ньому використовується пакет, що обертається. Обертання кулемету здійснюється за рахунок відведення порохових газів у спеціальну камеру, через яку здійснюється тиск на обертовий поршень. У цілому нині ГШГ – досить проста, тому надійна система. Не дивно, що кулемет використовується в авіації досі. Тим більше, що для свого класу і калібру ця установка має вражаючі характеристики. При масі до 19 кг і довжині до 800 мм ГШГ здатний ефективно вражати цілі на дистанції до 1 км. Швидкострільність кулемету при цьому здатна досягати вражаючих 400 пострілів за хвилину. Таким чином, ГШГ здатний «виплюнути» в ціль весь боєкомплект за лічені миті, створивши просто жахливу купчастість вогню для гарантованого ураження мети. Піти ж від залпу кулемету вийде діва, бо швидкість кулі становить близько 850 м/c.
Все частіше використовується як ППО засіб. /Фото: en.topwar.ru.
На закінчення залишається відзначити, що сьогодні ГШГ-7.62 все частіше використовується не стільки як засіб ураження живої сили та легкої техніки супротивника, скільки засіб ППО проти малорозмірних безпілотних літальних апаратів. У цьому ролі радянський ГШГ виявив себе особливо добре. Щоправда, для використання в цій якості кулемети доводиться переробляти з газового двигуна на «новомодний» електронний з метою досягнення підвищеної скорострільності аж до 6 тисяч пострілів за хвилину.
А ось цікаве відео з нашого каналу – яка унікальна функція була тільки в радянському годиннику «Електроніка»:
Продовжуючи тему читайте про те, що таке «БЕРСА» : маловідомий збройовий шедевр, що зміг підкорити американський ринок.