Сучасне фермерство вимагає не лише вміння виростити врожай, а й ефективно його реалізувати, підтримувати стабільність господарства та дбати про родючість ґрунту. Для невеликих господарств кожна помилка, будь то невдала купівля техніки, зайвий прохід полем чи неправильно обрані терміни сівби, може мати значні наслідки.
Цього року пріоритетом є пальне. Це одна з перших статей витрат, яку я враховую при плануванні наступного сезону. Тому було придбано техніку, що дозволяє зменшити кількість проходів полем. Якщо вдасться уникнути осіннього обробітку ґрунту, а навесні провести однопрохідну сівбу, економія пального може сягнути щонайменше 40 літрів на гектар.
Погодні умови також спонукають до перегляду традиційних технологій. Я все більше схиляюся до мінімального обробітку ґрунту. Краще недоотримати 10–15% урожаю, ніж втратити 30–50% внаслідок надмірного обробітку. Вже кілька років ми активно використовуємо сидерати, а наступного року плануємо виділити під них близько половини площ у сівозміні. Це інвестиція не лише в поточний урожай, а й у майбутню родючість землі.
Проте існує ще одна проблема – ціна. Місяць тому пшеницю другого класу на внутрішньому ринку купували приблизно за 10 200 грн за тонну, а тепер ціна знизилася майже вдвічі. Такі коливання ускладнюють для фермера довгострокове планування господарства. Ми працюємо офіційно, вся вирощена продукція обліковується та реалізується легально, але за нинішніх умов фінансовий резерв стає не розкішшю, а необхідністю.
З власного досвіду переконався: той, хто приходить у фермерство, повинен мати ресурси щонайменше на два роки. Один сезон може бути вдалим, наступний – зовсім навпаки. І тоді виживає не той, хто отримав максимальний врожай, а той, хто зміг пережити неврожай, низьку ціну чи різке зростання витрат.
Сучасне фермерство – це постійний баланс між урожайністю, витратами, погодними умовами та перспективами. Якщо держава прагне мати сильне сільське господарство, вона має так само державно мислити про цей баланс.