Танкові концепції, які так і не прижилися. /Фото: topwar.ru.
Перша світова стала кровавим дебютом для багатьох видів вооружень, серед яких виявились і танки. З того часу витекло чимало води та моторної олії. Сучасні ОБТ мають дуже мало спільного з якимось ромбоподібним Mark I, не тільки ззовні, а й функціонально. За останні 120 років важка бронетехніка пройшла великий та насичений шлях еволюції. При цьому сучасні рішення у цій галузі не були б можливими без чисельних помилок та глухих гілок розвитку конструкторської думки.
1. Танкетки
Прохідний варіант. /Фото: en.wikipedia.org.
Танкетка – це, звичайно, не зовсім танк, проте однозначно один із родичів повнокровних важких бойових машин. По суті, це невелика бронемашина на гусеничній ході, оснащена легким (протипульним) бронюванням і оснащена однією або декількома одиницями важкої зброї (кулемети, вогнеміти). Деякі фахівці в області озброєнь також встановлюють для танкеток та танків вододіл по масі 4 тонни. Перші такого роду машини з’явилися ще в роки Першої світової війни.
У період інтербелуму танкетки позиціонувалися як рухливий засіб вогневої підтримки піхоти. Незважаючи на слабке бронювання і, по суті, піхотне озброєння, такі машини виявились аж ніяк не марними. У 1920-1930-ті роки ці дрібні танки неодноразово ефективно застосовувалися в гарячих точках інтербелуму по всьому світу. Поховані танкетки були розвитком з однією стороною «повноважної» бронетехніки, а з іншого — розвитком легкої артилерії в особі дрібнокаліберних ПТО та протитанкових рушниць.
2. Танки з кількома вежами
Ідея була смілива, але нездійсненна. /Фото: cont.ws.
Танки Першої світової війни були абсолютно монструозними. Хрестоматійний образ бойової машини того часу – ромбоподібне гусеничне чудовисько з кількома пушками, пулеметами чи навіть вогнеметами, що торчати на спонсонах у різні боки! Чи потрібно говорити, що таке технічне рішення застосовувалося не від хорошої життя? Не те, щоб ідея оснащення танка вежею, що обертається, вимагала семи п’ядей у лобі… Просто реалізувати це при тодішньому технологічному рівні не уявлялося можливим. А коли все-таки вийшло, стало очевидно, що обертова вежа набагато краща, економічніша і ергономічніша кількох спонсонів. Тим паче іронічно, що досвід використання останніх танкових конструкторів не відпускав весь інтербелум. У якийсь момент з’явилася ідея зробити те саме з вежами. Найяскравішим прикладом такого сухопутного лінкору став радянський Т-35. Ось тільки грала музика конструкторського божевілля недовго: швидко стало зрозуміло, що танк із кількома башнями виходить надмірно важким та перенаселеним. Досить сказати, що екіпаж Т-35 складав 10 осіб! Адже це населення 2.5 танків Т-34. В результаті вся ця концепція ще до початку війни була визнана невиправдано надмірною.
3. Танки з кількома гарматами
Стріляти ефективно – неможливо. /Фото: topwar.ru.
Якщо не вийшло з нарощуванням числа башен, то може вийти зі збільшенням числа знарядь? Так, питання підвищення вогневої потужності танка шляхом перетворення його на вежу лінійного корабля епізодично хвилювало танкових конструкторів аж до 1980-х років. Довгий час ідея здавалася щонайменше не позбавленою сенсу… Проте, і вона розбилася про сувору практику. Збільшення кількості знарядь неминуче вело до обтяження башти бойової машини, а для скорочення вільного місця всередині. Спроба оснастити танк іншою гарматою найчастіше зводилася до того, що екіпаж машини просто втрачав можливість обслуговувати все це щастя з колишньою ефективністю. Ускладнювалася ситуація і тим, що становилося зовсім не ясно, а як у принципі (та й нащо) стріляти з двох пушків? Нормально вести вогонь із такого нагромадження не дозволяли і танкові прицільні пристрої. В результаті стало остаточно зрозуміло, що підвищувати вогневу міць можна лише шляхом модернізації самої пушки, використовуваних пострілів та механізму перезарядки.
4. Ракетні танки
А навіщо воно таке потрібне? /Фото: rg.ru.
Ще одна в цілому «завіральна», хоч і не позбавлена власного шарму ідея. Найбільш успішні спроби створення ракетних танків були зроблені у роки холодної війни. Хоча перші подібні машини з’явилися ще напередодні Другої світової. Ідея геть-чисто відмовитися від артилерійського озброєння на користь ракетного щодо танків виявилася сумнівною. Оскільки можливості ракетних систем і сьогодні мають відомі обмеження (насамперед із боєкомплекту). Навіть десяток (добре якщо) ракет виглядав відверто смішно в умовах затяжного чи інтенсивного бою. А в результаті все і зовсім звелося до того, що навіщо робити спеціальний ракетний танк, якщо можна пристосувати для стрільби ракетами звичайний… Просто оснастивши його відповідним гладкоствольним орудням.
5. Надважкі танки
Чим важче – тим гірше. /Фото: YouTube.com.
Варто відразу зазначити, що «важкість» танка – відносне поняття. Бо в XX столітті в різних країнах існували різні системи класифікації бронетехніки за масою. Простий приклад: середня (за німецькими мірками) «Пантера» важитиме майже стільки ж, скільки і важкий (за світськими мірками) ІС-2 – 44.8 та 46 тонн відповідно. А сучасні ОБТ і зовсім важчі за більшість танків Другої світової: М1 «Абрамс» – 54-66 тонн, Т-90 – від 46.5 тонн. Для порівняння, танк «Тигр» важив 57 тонн. Загалом, «важкість» танків завжди була одним із найсуперечливіших параметрів. З одного боку, у всі години існував запит на перетворення бойової машини на рухливу фортецю.
З іншого боку, швидко виявлялося, що головним противником такої техніки часто стають не асиметричні заходи (від авіації до безпілотників), а нещадна економіка. Збільшення маси бойової машини внаслідок нарощування броні та озброєння не тільки робить танк складнішим і дорожчим, але й у більшості випадків підвищує швидкість зносу більшості вузлів та агрегатів. Загалом у всіх арміях світу танки традиційно не люблять переважати. Але тим іронічніше, що часом примушує сама об'єктивна реальність на полі бою.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, як колись АТЗ був одним з найбільших тракторних заводів СРСР : що виробляють тут сьогодні.