Один із найкращих радянських універсалів. / Фото: drive2.ru.
Грузопасажирський Москвич-427 не можна назвати ні одним із найулюбленіших у народі, ні навіть одним із найвідоміших автомобілів радянської промисловості. І все це зовсім не з того, що 427-й був поганою машиною. Просто радянська автомобільна промисловість через об’єктивні причини власного громадянина універсалами відверто не балувала. А шкода і даремно, адже саме автомобіль у цьому виконанні з високою ймовірністю знайшли б найбільший попит у більшості населення СРСР.
Перший радянський універсал. /Фото: zr.ru.
Москвич-427, звичайно, був далеко не першим радянським універсалом. Але, на жаль і ах, виявився одним із небагатьох. Як уже було зазначено, вітчизняна промисловість рідного автомобіліста вантажопасажирськими машинами не балувала. Перший радянський універсал був створений спеціалістами МЗМА (АЗЛК) ще наприкінці 1940-х років. Ним став Москвич-400-421 із чисельними ще дерев’яними елементами кузова. Як неважко здогадатися, в основу 421-го ліг седан Москвич-400. Власне, цей нехитрий конструкторський хід використовувався і надалі. Так, першим серійним універсалом СРСР став Москвич-426, виконаний на базі седана Москвич-408. У свою чергу, з’явився на світ у 1967 році Москвич-427 також створювався не з нуля: в його основі лежав седан Москвич-412.
Москвич-412 своєї особи. / Фото: drive2.ru.
Москвичі-427, що з’явилися в 1968 році, оснащувалися 75-сильним 1.5-літровим двигуном УЗАМ-412, що на тлі все ще випускався паралельно Москвич-426 було серйозною обновкою. Для порівняння, агрегат 426-го видавав на піку не більше 50 «кінячок», тоді як 75-сильна установка виглядала «цілком собі» навіть за мірками середини 1980-х років. Втім, пізніше більшим попитом користувався 68-сильний деформований двигун тієї ж моделі. Звичайно, такий агрегат був відчутно слабший за оригінальний. Натомість міг спокійно споживати більш доступний бензин в особі А-76. Особливо важливим є питання в цій галузі постало після того, як ціни на горюче у всьому світі почали неухильно зростати.
На жаль, машина була не надто поширена. /Фото: en.m.wikipedia.org.
При цьому слід зазначити, що у 1960-1970-ті роки радянський автопром розвивався, мабуть, найактивнішими і навіть бурхливими темпами. Саме тоді на світ з’являються розкішний ГАЗ-24 і народний ЗАЗ-966. Не дивно, що на тлі таких яскравих світил автомобільного небоскреба СРСР «Москвич» якось загубився, якщо говорити про универсал. У тому числі тому, що переважна більшість цих автомобілів не в приватні руки потрапляла. При цьому звичний вигляд 427-го набув лише через рік, коли машина пережила швидкий рестайлінг, завданням якого стала уніфікація кузовів однаково придатних для встановлення двигунів як 426, так і 427-го «Москвича». Саме тоді АЗЛК і викотив наш универсал у версії ІЕ – «виконання експортне». Загалом це був той самий автомобіль. Присутні відмінності конструкції мали здебільшого декоративний характер.
У народі був попит. /Фото: auto.ru.
Так, саме на Москвич-427ІЕ з’явилися дуже придатні за мірками того часу прямокутні фари німецького виробництва (НДР). Також у автомобілі замінили покажчики поворотів, грати радіатора, бампера та підфарники. До речі, саме версія ІЕ стала провідником цілісних дверей багажника, «жорсткої» панелі приладів із установленим на ній замком запалювання та вбудованих гумових елементів на бампері. Така висока увага до, здавалося б, сущих деталей в імпортній версії «Москвича» була аж ніяк не марною та недаремною. Сьогодні в цьому може бути складно повірити, але ті роки радянські автомобілі досить добре продавалися в інших країнах. Причому в нашому випадку йдеться не лише про ринки соціалістичного блоку. Ті ж «Москвичі» дуже охоче розбирали у Фінляндії, країнах Скандінавії та про «жах» Великобританії. До 1975 року АЗЛК вдалося продати близько 100 тисяч автомобілів лише з 412-го покоління майже у 30 країнах світу.
Універсал – машина для сім’ї. /Фото: diecast43.livejournal.com.
Сьогодні, обертаючись назад зі знанням «прикупу», так і хочеться сказати: можливо всі ці ІЕ було б доречніше розгорнути на свій ринок, хай і в упрощеному вигляді. На жаль, для власного споживання універсалів у СРСР робили небагато. Близько 4-4.3 тисячі на рік на піку виробництва. При цьому льова частина цих автомобілів йшла не на приватний ринок, а в державний сектор, де використовувалася різними службами. Не дивно, що отримати у своїй Москвич-427 було для простого радянського громадянина більшим успіхом. Можливо, радянський универсал і не був шедевром, але ті, хто на них устигли поїздити в ті години, погано про машину якось не згадують. І це незважаючи на те, що в порівнянні з седаном 427-го були об’єктивні недоліки. Наприклад, на ходу цей вагон був куди-куди жорсткішим, що було не в останню чергу пов’язане з використовуваними ресорами. При цьому автомобіль відрізнявся зручною посадкою та гарним двигуном.
1969 року машина пережила рестайлінг. / Фото: oldcarfoto.ru.
Хоча й лаяти «Москвич» було однозначно за що. В першу чергу це коробка перемикання передач та синхронізатор. Ложкою дьогтю стосовно мотора був багатостраждальний карбюратор К-126Н ленінградського виробництва. У салоні головною проблемою була, мабуть, відверто посередня грубка. Радянські водії постійно «колгоспили» її у спробах досягти підвищення продуктивності. Причому в універсалі слабкість утеплювача помітно посилювалася обсягом внутрішнього простору. І все ж, незважаючи на всі шорсткості, “Москвич” залишався відмінним універсалом.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 7 найкращих рушниць Радянського Союзу, успіх яких перевершити практично неможливо:
Продовжуючи тему, читайте про те, чому американський спецназ вибрав гвинтівку від збройового бутика.