Звідки в Росії німці і куди вони поділися насправді? / Фото: rambler.ru.
Всі німці, що влилися у слов’янське оточення до X століття, зрештою, так чи інакше розчинилися у місцевій культурі. Принципово змінилася ситуація лише з початком німецької та шведської експансії у бік Русі. Німецькі хрестоносці рухалися головним чином до Прибалтики з колонізаторськими та військовими устремліннями у прагненні знайти землі для поселення та встановити контроль над балтійською торгівлею між Західною Європою та Руссю.
Не без допомоги Ейзенштейна німці сприймаються як ВІДКОВІ вороги Русі-Матушки. Насправді все значно складніше. /Фото: svyatye.online.
У XIII столітті на теренах сучасної Естонії та Латвії утворюється Лівонська конфедерація німецьких лицарських орденів. Як і належить сусідам, Ліфляндія матиме вкрай непрості стосунки з державами слов'ян. Проте, зрештою опиниться у складі Російської імперії. Нащадки місцевих німців, що переселилися сюди ще в XII-XIII століттях, багато в чому збережуть свою самість, зокрема, в імперські часи.
Німців (і не тільки) запрошували на Русь як фахівці ще з часів царів. / Фото: history.ru.
Іншим джерелом німецького етнічного субстрату на землі Русі стане трудова еміграція. Залучати німецьких фахівців як висококваліфіковану робочу силу і вчителів взялися як мінімум з часів Івана III у XV столітті. Якоїсь миті німецьких емігрантів стало стільки, що вони утворювали власні діаспори, які увійшли до російськомовної традиції під назвою «Німецькі слободи». Залучення іноземних цивільних і військових фахівців з-поміж німців, італійців, англійців, шотландців, шведів згодом процвітало практично за всіх царів Росії, включаючи Івана IV Грозного і Петра I Великого. Завдяки, у тому числі німецьким фахівцям у Московській, а потім і Російській державах було виховано багато поколінь місцевих фахівців.
Нагадаємо, що й Матінка-Імператриця сама з цих ваших. / YouTube.com.
На Русь німці їхали з різних причин: хтось їхав заробляти, інші ховалися від кримінальних, релігійних чи політичних переслідувань на батьківщині, третім і зовсім не далекий дух авантюризму. Наприклад, велика кількість німців перебралася до Східної Європи під час сумнозвісної 30-річної релігійної війни в Європі в XVI столітті. Втім, по-справжньому концентрованим переселення німців у Росію стало лише в епоху після Петра I. Найбільший внесок у залучення германців у російські землі зробила імператриця Катерина II, яка прямо підтримувала та стимулювала міграцію етнічних німців із німецьких земель до російських.
На тлі негараздів у рідних землях у XVI-XVIII століттях німці активно переселялися, у тому числі до Росії. /Фото: volgagermans.org.
Саме завдяки цій політиці стала можливою друга хвиля переселення німців до Прибалтики вже за часів царювання там Російської імперії. Аналогічно німці опинилися і в багатьох інших регіонах імперії, в тому числі в тому самому Поволжі. Найчастіше німецькі емігранти залучалися царською владою як колоністи: держава підтримувала переселенців рублем і пільгами, а натомість вони мали селитися на неосвоєних землях. Майже 90% російських німців – це емігранти XVIII-XIX століть.
Заможна родина російських німців за часів Імперії. commons.wikimedia.org.
Перші серйозні проблеми у російських німців виникли роки Першої світової війни. Внаслідок спалаху германофобії та шпигуноманії імперією прокотилася хвиля німецьких погромів. Царська влада була змушена обмежити німців у правах, обмеживши їхню можливість працювати на деяких підприємствах. Також у роки Першої світової війни російські німці вперше зазнали депортацій у віддалені райони країни. Після революції та громадянської війни в Радянському Союзі з’явилася автономна республіка німців Поволжя. Проте, вже в 30-ті роки становище радянських німців почало погіршуватися. Прихід до влади у Німеччині НСДАП із явними експансіоністськими замашками на адресу Союзу ставив радянських німців під удар. Олії у вогонь підливало те, що німецькі «коричневі» активно розігрували національну німецьку карту в інших країнах Європи. Найбільш яскраво колаборація місцевого німецького населення щодо загарбників із Третього рейху була явлена в момент анексії Чехословаччини.
Багато славних синів Росії було російськими німцями. Взяти хоч би Володимира Івановича Даля, щоправда, не з Поволзьких, а з Луганських. /Фото: wikimedia.org.
Німецьке населення Прибалтики, України та Росії становило за цих умов благодатним субстратом для створення п’ятої колони всередині країни з розігруванням національно-расової карти. Вирішувати німецькі питання в СРСР намагалися ще до початку війни: після приєднання Прибалтики СРСР підтвердивши право місцевих балтійських німців на еміграцію до Німеччини, якщо вони самі цього забажають. Проте еміграція з СРСР залишалася краплею у морі. З початком Великої Великої Вітчизняної війни загроза колаборації етнічних німців стала особливо гострою. У зв’язку з цим було прийнято дуже жорстке, але вимушене рішення – депортувати радянських німців у віддалені регіони країни. Примусово переселяли радянських насамперед у Сибір та Казахстан. Вражені правом на свободу переміщення етнічні німці СРСР аж до 1955 року. Окрім загрози колаборації німецького населення, радянська влада серйозно побоювалася хвилі німецьких погромів, як це вже було в Росії за часів Першої світової війни.
У роки війни німців Радянського Союзу стали примусово переселяти у віддалені регіони. /Фото:top-news.kz.
Важливо, що депортації німців Поволжя (та інших) є геноцидом (чи будь-яким іншим -цидом), оскільки наперекір окремим «пропагандистським полюціям» ніхто не ставив завданням знищити радянських громадян німецької національності. З іншого боку, не варто представляти депортацію та заклик у трудові армії у розових тонах, особливо в умовах війни. Переселення і подальша важка праця на будівництві та шахтах справді коштувала багатьом радянським громадянам життя та здоров’я. І все-таки, незважаючи на всі негаразди, чисельність німецького населення в СРСР не тільки не впала, а й майже підвоїлася. З 1953 по 1989 рік кількість радянських німців зросла на 1 млн осіб. Як це не іронічно, але серйозний удар по демографії російських, українських та казахських німців нанесли аж ніяк не війна та депортація, а 1991 рік і розпад СРСР. З 1989 по 2021 рік кількість німців у Росії впала з 842 до 195 тисяч осіб. Заради справедливості абсолютна більшість була змушена емігрувати у пошуках кращої частки. Що дуже іронічно, знаючи про те, що колись 90% предків російських німців так само втекли до Росії, рятуючись від голоду та розрухи на землях пращурів.
Радянські німці спецпоселенці. /Фото: authentictravelclub.com.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Чому насправді пересохло Аральське море:
Протягом теми читайте про 7 незвичайних танків XX століття , які дозволять інакше поглянути на бронетехніку.