Звідки в Росії німці і куди вони поділися насправді? / Фото: rambler.ru.
Всі німці, що влилися в слов'янське оточення до X століття, зрештою, так чи інакше розчинилися в місцевій культурі. Принципово змінилася ситуація лише з початком німецької та шведської експансії у бік Русі. Німецькі хрестоносці рухалися головним чином до Прибалтики з колонізаторськими та військовими устремліннями у прагненні знайти землі для поселення та встановити контроль над балтійською торгівлею між Західною Європою та Руссю.
Не без допомоги Ейзенштейна німці сприймаються як ВІДКОВІ вороги Русі-Матушки. Насправді все значно складніше. /Фото: svyatye.online.
У XIII столітті на теренах сучасної Естонії та Латвії утворюється Лівонська конфедерація німецьких лицарських орденів. Як і належить сусідам, Ліфляндія матиме вкрай непрості стосунки з державами слов'ян. Проте, зрештою опиниться у складі Російської імперії. Нащадки місцевих німців, що переселилися сюди ще в XII-XIII століттях, багато в чому збережуть свою самість, зокрема, в імперські часи.
Німців (і не тільки) запрошували на Русь як фахівці ще з часів царів. / Фото: history.ru.
Іншим джерелом німецького етнічного субстрату на землі Русі стане трудова еміграція. Залучати німецьких фахівців як висококваліфіковану робочу силу і вчителів взялися як мінімум з часів Івана III у XV столітті. Якоїсь миті німецьких емігрантів стало стільки, що вони утворювали власні діаспори, які увійшли до російськомовної традиції під назвою «Німецькі слободи». Залучення іноземних цивільних і військових фахівців з-поміж німців, італійців, англійців, шотландців, шведів згодом процвітало практично за всіх царів Росії, включаючи Івана IV Грозного і Петра I Великого. Завдяки, у тому числі німецьким фахівцям у Московській, а потім і Російській державах було виховано багато поколінь місцевих фахівців.
Нагадаємо, що й Матінка-Імператриця сама з цих ваших. / YouTube.com.
На Русь німці їхали з різних причин: хтось їхав заробляти, інші ховалися від кримінальних, релігійних чи політичних переслідувань на батьківщині, третім і зовсім не далекий дух авантюризму. Наприклад, велика кількість німців перебралася до Східної Європи під час сумнозвісної 30-річної релігійної війни в Європі в XVI столітті. Втім, по-справжньому концентрованим переселення німців у Росію стало лише в епоху після Петра I. Найбільший внесок у залучення германців у російські землі зробила імператриця Катерина II, яка прямо підтримувала та стимулювала міграцію етнічних німців із німецьких земель до російських.
На тлі негараздів у рідних землях у XVI-XVIII століттях німці активно переселялися, у тому числі до Росії. /Фото: volgagermans.org.
Саме завдяки цій політиці стала можливою друга хвиля переселення німців до Прибалтики вже за часів царювання там Російської імперії. Аналогічно німці опинилися і в багатьох інших регіонах імперії, в тому числі в тому самому Поволжі. Найчастіше німецькі емігранти залучалися царською владою як колоністи: держава підтримувала переселенців рублем і пільгами, а натомість вони мали селитися на неосвоєних землях. Майже 90% російських німців – це емігранти XVIII-XIX століть.
Заможна родина російських німців за часів Імперії. commons.wikimedia.org.
Перші серйозні проблеми у російських німців виникли роки Першої світової війни. В результаті спалаху германофобії та шпигуноманії імперією прокотилася хвиля німецьких погромів. Царська влада була змушена обмежити німців у правах, обмеживши їхню можливість працювати на деяких підприємствах. Також у роки Першої світової війни російські німці вперше зазнали депортацій у віддалені райони країни. Після революції та громадянської війни у Радянському Союзі з'явилася автономна республіка німців Поволжя. Проте, вже у 30-ті роки становище радянських німців почало погіршуватися. Прихід до влади у Німеччині НСДАП із явними експансіоністськими замашками на адресу Союзу ставив радянських німців під удар. Олії у вогонь підливало те, що німецькі «коричневі» активно розігрували національну німецьку карту в інших країнах Європи. Найбільш яскраво колаборація місцевого німецького населення стосовно загарбників із Третього рейху була явлена в момент анексії Чехословаччини.
Багато славних синів Росії було російськими німцями. Взяти хоч би Володимира Івановича Даля, щоправда, не з Поволзьких, а з Луганських. /Фото: wikimedia.org.
Німецьке населення Прибалтики, України та Росії ставало за цих умов благодатним субстратом для створення п'ятої колони всередині країни з розігруванням національно-расової карти. Вирішувати німецьке питання в СРСР намагалися ще до початку війни: після приєднання Прибалтики СРСР підтвердив право місцевих балтійських німців на еміграцію до Німеччини, якщо вони самі цього забажають. Проте еміграція з СРСР залишалася краплею в морі. З початком Великої Великої Вітчизняної війни загроза колаборації етнічних німців стала особливо гостро. У зв'язку з цим було ухвалено вкрай жорстке, але вимушене рішення – депортувати радянських німців у віддалені регіони країни. Примусово переселяли радянських насамперед у Сибір та Казахстан. Вражені у праві на свободу переміщення етнічні німці СРСР аж до 1955 року. Окрім загрози колаборації німецького населення, радянська влада серйозно побоювалася хвилі німецьких погромів, як це вже було в Росії за часів Першої світової війни.
У роки війни німців Радянського Союзу стали примусово переселяти у віддалені регіони. /Фото:top-news.kz.
Важливо, що депортації німців Поволжя (та інших) є геноцидом (чи будь-яким іншим -цидом), оскільки всупереч окремим «пропагандистським полюціям» ніхто не ставив завданням знищити радянських громадян німецької національності. З іншого боку, не варто уявляти депортацію і заклик у трудові армії в рожевих тонах, особливо в умовах війни. Переселення і подальша важка праця на будівництві та шахтах дійсно коштувала багатьом радянським громадянам життя та здоров'я. І все-таки, незважаючи на всі негаразди, чисельність німецького населення в СРСР не тільки не впала, а й майже подвоїлася. З 1953 по 1989 кількість радянських німців зросла на 1 млн осіб. Як це не іронічно, але серйозний удар по демографії російських, українських та казахських німців завдали аж ніяк не війна та депортація, а 1991 рік і розпад СРСР. З 1989 по 2021 рік кількість німців у Росії впала з 842 до 195 тисяч осіб. Заради справедливості абсолютна більшість була змушена емігрувати у пошуках кращої частки. Що дуже іронічно, знаючи про те, що колись 90% предків російських німців так само втекли до Росії, рятуючись від голоду та розрухи у землях пращурів.
Радянські німці спецпоселенці. /Фото: authentictravelclub.com.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Чому насправді пересохло Аральське море:
Протягом теми читайте про 7 незвичайних танків XX століття , які дозволять інакше поглянути на бронетехніку.