Японія – країна загадок. Багато аспектів її культури можуть бути незрозумілими для європейської людини. Вона більш скромна і окутана безліччю правил. Навіть внутрішнє облаштування житла виглядає дуже незвично та нетипово. Наприклад, у дуже невеликій кількості квартир можна зустріти ліжко. Переважно японці надають перевагу сну на циновках. Але чому так склалося і чим їм завадило стандартне, звичайне спальне місце у власних помешканнях?
Існує кілька основних причин, чому в японських домівках зовсім немає жодної подоби ліжка. Основних з них п’ять, і кожну варто розібрати детальніше, щоб якнайкраще поринути в історію та культуру цієї країни. Варто уточнити, що молоді японці все ж таки надають перевагу у своїх, хай і маленьких квартирах, звичайним для нас ліжкам. А від у традиційних будинках такого зустріти не вдасться.
Річ у тім, що традиційний японський дім пропонує зовсім інший підхід до розуміння звичного для нас. Там підлога — це не просто місце, яким ходять ногами, воно також виконує найрізноманітніші функції у побуті. Та й загалом житло виглядає інакше, наприклад, у ньому завжди будуть різні висоти підлоги, саме так виходить, що у взутті, в якій ходили на вулиці, до самого дому та житлового простору потрапити не вдасться зовсім. А ті місця, на яких обідають, будуть дуже багатофункціональними, бо займати простір громіздкими меблями для японців немає жодного сенсу.
Для багатьох із нас підлога — це лише та площа, на якій будуть стоять столи та стільці, шафи та комоди, а від культури японців ставлення до неї зовсім інше. Її так само, як і всі предмети у традиційному будинку, використовують у найрізноманітніших призначеннях. Саме тому її одразу роблять не тільки захищеною від забруднень, а й дуже утеплою.
Зона прихожої, де заведено знімати взуття, завжди не просто відділена, вона розташована нижче рівня всієї іншої підлоги в будинку. Її не застеляють нічим особливим, просто залишають бетон чи навіть натуральний камінь. І такий поділ простору відіграє дуже важливу роль, адже в дім заведено заходити без будь-якої взуття взагалі, або в носках. Зайти в дім у черевиках для японців неприйнятно, вони дуже дбайливо ставляться до такого роду комфорту не лише свого житла, а й чужого.
До того ж, такий підхід допомагає жодним чином не забруднювати підлогу, не заносити вологу в дерев’яний дім і не піддавати його напасті комах.
А далі, всі житлові кімнати будуть застелені татамі — це мати зі щільного матеріалу, найчастіше соломи та очерету. І вони виконують не роль коврів, не для прикраси декору будинку, а для повноцінного ведення побуту. На них японці їдять та відпочивають, сплять, а також проводять чайні церемонії, щоправда, для нього ще потрібен спеціальний столик на низьких ніжках.
Ці мати також мають стандартизовані розміри, і зазвичай метраж житлових поміщень розраховують не у звичних метрах чи футах, а саме в кількості татамі, які в них містяться. До того ж тут теж існує своя геометрія, японці намагаються не класти їх так, щоб куті 4 штук сходилися в одній точці, тому розкладають у будь-якому іншому порядку.
Японці вважають, що низька меблі, чиста і тепла підлога, а також не захаращена нічим лишнім кімната будуть найкращим варіантом для того, щоб відпочити та розслабитися. І так намагаються облаштувати всю свою життя. Те саме стосується і ванної кімнати, де діють свої правила. Для початку люди миються, а вже потім лягають біля самої ванни, щоб тіло відпочило. А для миття взагалі використовують невеликий табурет.
За цим принципом і розрахована гідроізоляція ванної, там на підлогу можна лити воду прямо з душового шланга. Підлога сохне швидко і не дає сирості проникнути в інші кімнати будинку чи квартири. До того ж, вона зовсім не слизька, навіть коли намокає, а злив розташовується посередині приміщення, а не тільки у ванні чи раковині.
Щодо матеріалів та принципу, які використовують для укладання підлоги в будинку, то навіть тут все інакше. Такий підхід має і власну вигадливу назву, яку можна перекласти як “підлоги солов’я”. Що вона означає на практиці? Спочатку підлоги такого типу укладали у замках. Коли нога наступає на дошку, та видає особливий звук, який і справді чимось нагадує солов’їний спів.
Зрозуміло, що це вигадано не для якихось декоративних промов, а виключно для безпеки. Саме так Імператор міг точно знати, що до його покоїв хтось наближається, адже пройти повністю безшумно цим підлогом неможливо. Але і знову ж таки, варто звернути увагу, що і тут підлога мала більше завдань, ніж просто місце для ходьби.
Зараз такі підлоги роблять на згадку про мудрість предків і, в принципі, вони вже не потрібні, але все ж у деяких, хоч і сучасних, традиційних будинках їх також можна зустріти. Цікавий підхід, хоча деякі можуть вважати його дещо дратівливим і назвати просто скрипучими дошками.
Та й сам підхід до підлоги при цьому кардинально змінюється, вона стає справжніми меблями в будинку, адже на ній проводять дуже багато годин. Приймають їжу, сплять і просто відпочивають. Тому прибирання також дуже важливе, але сьогодні ніхто вже не використовує відвар із рису, а застосовують добру техніку. Але раніше, коли лак для дерева був не такий стійкий, подібним відваром дбайливо протирали шкірну дошку.
Всі будинки різні – 5 порад, як залучити в дім любов і достаток за допомогою меблів та декору
